ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ

Після виходу першого видання цієї книги

минуло чотири роки.

Що змінилося за цей час?

Передусім, відбулося багато подій. Піар-експерименти Михайла Поплавського помітно збагатилися. У виборчій кампанії 2002 року він був єдиним в Україні кандидатом, який здобув відразу дві перемоги: став депутатом Верховної Ради України і депутатом Київради. Зʼявилися нові ідеї, були ініційовані нові соціальні

проекти.

У зв’язку з цим перше видання книги

вимагає доповнень, хоча багато чого, сказаного в ній, можна лишити без змін.

Я ще більше переконався у своєму розумінні того, що іміджелогія починається з психології. В цьому, власне, і полягала центральна ідея книги, що дозволяє побачити головне в іміджі особистості — її унікальність, те, що вирізняє її з-поміж інших. Звідси така увага до психологічного портретування: це як приміряння одежі — те, що підходить одному, не підходить іншому. Ходити в однакових кожухах — це не є ознака смаку чи розуміння моди. Те ж саме і в іміджі.

Задум книги полягав у тому, щоб

показати, як імідж формується унікальністю особистості, а не виростає із загальних формул — це як шити одяг індивідуально, а не один фасон-розмір на тисячу. 

Тому я вирішив максимально зберегти

текст першого видання книги як основу,

доповнивши його новими аргументами й

фактами. Зберіг цитати з газет минулих років, лишив без змін навіть розповідь про ті події, що можуть видатися сьогодні неактуальними.

Чому? Тому що вони були певним етапом

розвитку: неможливо зрозуміти наступний

етап, не знаючи попереднього. Тому що вони

допомагають створити обʼємну картину, розкрити логіку розвитку подій і просування ідей на тлі психологічного портрета героя

книги. Тому що вони ще раз доводять, що

іміджелогія — це мистецтво, здатність відчувати ситуацію і знаходити нові рішення.

МИХАЙЛО ПОПЛАВСЬКИЙ

Народний депутат України,

заступник голови Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України.

Почесний ректор Київського національного університету культури і мистецтв, доктор педагогічних наук, професор, заслужений діяч мистецтв України.

Автор наукової школи з управління й економіки соціально-культурної сфери.

Автор підручників “Менеджер культури”

(1993, 1996), “Азбука паблік-рілейшиз”

(1997), “Менеджер шоу-бізнесу” (1999),

“Формула успіху” (2000),

“Шоу-бізнес: історія, теорія, практика” (2001).

Людина, яка стрімко увірвалась в інформаційний простір України і посіла в ньому своє самобутнє місце.

Особистість яскрава і неординарна, що викликає своїми діями діаметрально протилежні судження здатна провокувати масову свідомість.

Один з небагатьох наших співвітчизників, який, за американськими стандартами, «зробив себе сам», тобто власними силами досяг успіху і набув популярності.

За експертними оцінками, найпопулярніший серед студентства ректор України, який «розкрутив» свій вуз за правилами іміджменту. Як називає його преса, — «Ректор усіх часів і народів».

На думку закордонних спеціалістів:

«Єдиний практик у сфері створення іміджу,

з ним можна мати справу».

Уміє спресовувати час і тому встигає за рік зробити те, на що іншим потрібні десятиліття.

Не зраджує своєї позиції бути демократом: «Говоріть про мене що завгодно, тільки прізвище не переплутайте».

«Ця людина — вулкан енергії», — головний хірург країни Олександр Шалімов.

«Він — оптиміст у песимістичній державі», — головний редактор газети «Хрещатик» Геннадій Кириндясов.

«Юний Орел» України.