Тема пошуку і розкриття свого потенціалу нині дуже актуальна. Теоретично ми знаємо, що це дає людині відчуття щастя. Але не завжди знаємо, що потрібно робити і в якому напрямку треба рухатися.
Як каже Михайло Поплавський: «Необхідно створити легенду і жити по ній».
Думати про те, як максимально реалізувати свій потенціал. Саме так Михайло Михайлович і зробив.
«У 1985р. Я повернувся старшим викладачем до свого рідного Інституту культури. На ту саму кафедру культурно-освітньої роботи, на якій мені було заблоковано вступ до аспірантури. І де я колись урочисто проголосив, що обов’язково сюди повернуся. Обіцянку виконав!
Я не лише читав лекції, а й організовував студентські заходи. Згодом став неформальним лідером.
Однак мені давали зрозуміти, що я повинен відмовитися від власних амбіцій і намагань щось змінити в Інституті на краще. Мабуть, саме тому, аби уникнути потужного вибуху, мені запропонували посаду декана факультету громадських професій (ФГП). І я погодився.
Це була ідея давати студентам другу професію. Навчальна база для оволодіння другою професією була потужною. Разом із викладачами я зробив ставку саме на творчу самореалізацію студентів.
Нині можна стверджувати, що популяризувати Інститут культури я почав ще тоді. Бо ми організовували зі студентами гуморини, фестивалі, шоу-програми».